18 КВІТНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ‘ЯТОК ТА ВИЗНАЧНИХ МІСЦЬ

17.04.2020

18 квітня  у всьому світі відзначається Міжнародний день пам’яток і визначних місць, започаткований у 1983 році з ініціативи Міжнародної ради з питань охорони пам’ятників і визначних місць (ІКОМОС), створеної при ЮНЕСКО.

В Україні цей день встановлений згідно Указу Президента «Про День пам’ятників історії та культури» від 23 серпня 1999 року як «День пам’яток історії та культури»  та  його також відзначають щорічно 18 квітня.

Девізом Міжнародного дня пам’яток та історичних місць стали слова: “Збережемо нашу історичну батьківщину”.

Нині в Україні нараховується 1399 міст і селищ і більше 8 тисяч сіл з цінною історико-архітектурною спадщиною. На сьогодні у Списку Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО від України перебувають 7 об`єктів. Це наступні об`єкти: 

  • Київ: Собор святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами, Києво-Печерська Лавра ( з 1990р.);
  • ансамбль історичного центру Львова (з 1998 р.);
  • геодезична дуга Струве ( з 2007р.);
  • резиденція митрополитів Буковини і Далмації ( з 2011р.);
  • дерев’яні церкви карпатського регіону Польщі і України ( з 2013р.);
  • стародавнє місто Херсонес Таврійський ( з 2013р.);
  • букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи (з2007, 2011, 2017рр.).

Пам’ятки являють собою споруди, які призначені для увічнення людей, подій, об’єктів тощо. Історичні місця – це місця, на території яких відбувалися важливі історичні події, або де перебували раніше чи знаходяться зараз стародавні споруди. Кожна епоха залишає нам у спадщину пам’ятку архітектури чи історії, що зберігає в собі згадку про певну визначну подію чи особистість.

Чернівці – місто з багатовіковою історією та культурою. Чернівці сповнені своїми дивами. Місто несказанно багате на перлини – культурні пам’ятники та різні історичні визначні пам’ятки. Ми зобов’язані зберегти для нащадків можливість помилуватися ними, доторкнутися до минулого. Вивчайте, пишайтеся та бережіть свою історію! Подорожуючи по своїй землі, ми відкриваємо для себе багато нового і цікавого.

Давайте відзначимо Міжнародний день пам’яток і визначних місць і вирушимо у віртуальну подорож Чернівцями.

Чернівці – перлина Буковини, яка милує око та манить до себе туристів. Місто прославилось своєю історією, архітектурою, розкішними храмами, старовинними площами, затишними вуличками, неповторним контрастом старого центру і районів новобудов.

Історично-архітектурна спадщина Чернівців справді унікальна – значна частина міста збереглася майже недоторканною з кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Справжньою окрасою Чернівців безперечно є головний корпус Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, що раніше виконував функцію резиденції митрополитів Буковини і Далмації, яка тоді входила до складу Австро-Угорської імперії.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Будівля споруджена наприкінці XIX століття за проектом архітектора Йозефа Главки завдяки зусиллям єпископа Євгена Гакмана. Вона складається з трьох корпусів: головного, духовної семінарії разом із церквою Трьох Святителів, пресвітерії. Резиденція включена в список об’єктів всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО і вражає багатством оформлення, в якому поєднуються готичні, візантійські, східні та інші мотиви. Жодне місто Європи не має нічого подібного.

Чи існує в світі університет, більш красивий та ошатний? Навряд чи. Резиденція — дух Буковини, симбіоз стилів та культур всіх народів, що заселяли цей край. Можна проводити паралелі з середньовічними фортецями чи мавританським палацом Альказаром в іспанській Гранаді, відшукувати елементи візантійської чи романської архітектури, знаходити традиційні буковинські орнаменти в оздобі дахів, прикрашених кольоровою черепицею чи дивуватись стелям парадних залів, що так схожі на гуцульські різьблені шкатулки, та разом всі ці елементи творять всеперемагаючий акорд краси та гармонії.

Споруда будувалася протягом 18 років. На спорудження Резиденції пішло 1750 тисяч флоринів, що можна прирівняти нині до 2 мільярдів євро. Йозеф Главка сам інспектував усі роботи і працював ледь не цілодобово. Вимоги до будівельників і якості будматеріалів були надзвичайно високі. На якість перевірялася кожна цеглина. Для цього її скидали з 10-метрової висоти. Дала тріщину – брак. Також один майстер у день міг поставити тільки сто цеглин. Працювали на совість. У величезні чани з розчином для міцності кладки додавали навіть курячі яйця.

Споруда складалася з трьох корпусів: ліворуч знаходились аудиторії, бібліотека та спальні теологічного факультету та семінарської церкви, посередині — митрополичий палац, праворуч — дяківська школа, монастир, музей та фабрика з виготовлення свічок.

Мармурова (раніше Синодальна) зала має висоту 20 метрів. Стеля була вкрита дубом, позолотою. Її підтримували 20 мармурових стовпів. 11 алебастрових колон тримали арки галерей, прикрашених різьбою. Освічувалася зала двома люстрами по 120 свічок, чотирма – по 32 свічки, а також настільними лампами. Підлога була зроблена з білого і чорного мармуру і вкрита трьома великими килимами. Для їх виготовлення зробили ткацькі верстати, на яких одночасно працювало 40 працівників.

На жаль, Синодальна зала, яку тепер називають Мармуровою, одна з найгарніших в Європі, загинула в полум’ї в 1944 році. Разом з нею згоріла й синодальна бібліотека, що містила унікальні стародруки та архіви. Теперішній інтер’єр Мармурової зали — лише копія, створена реставраторами. 

Червона зала (зала засідань Священного Синоду) збереглася в первісному вигляді, не постраждала під час пожежі 1944 року. Тут уся стеля – суцільна різьба по дереву, стіни вкриті червоним китайським шовком. Паркет – із червоного бука, дуба та зеленої липи. Тут збережено два венеціанські дзеркала. Є повір’я: мовляв, коли в це дзеркало гляне жінка – омолодиться, коли чоловік – дістане відпущення гріхів. А ще можна піднести до дзеркала вогник – побачиш п’ять його відблисків. Це свідчить про те, що дзеркала покриті п’ятьма шарами срібла.

Навколо університету велично розкинувся дендропарк площею 5 гектарів. Він є чудовим зразком садово-паркового мистецтва й служить місцем для відпочинку. Серед численних дерев та кущів можна побачити кілька басейнів з фонтанами, скульптури та грот.

 

 

Вулиця Ольги Кобилянської

Головна туристична артерія буковинської столиці – колишня вулиця Панська, а нині – Ольги Кобилянської, досить довга й повністю пішохідна. На ній розташовані численні кафе й ресторани, крамниці, сувенірні лавки, польський, румунський та німецький народні доми, Палац урочистих подій, Свято-Духівський собор. Улітку тут майже щодня грають вуличні музиканти. А біля кованої карети можна  сфотографуватися в будь-яку пору року. Серед місцевих мешканців завжди були українці, росіяни, євреї, румуни, вірмени, німці, поляки, чехи, угорці. Завдяки багатокультурності місто було відоме своєю толерантністю. Тому на бордюрах цієї вулиці різними мовами написано назву міста. Мешканці міста розповідають, що колись вулицю Кобилянську підмітали букетами троянд і навіть забороняли сюди ходити у брудному взутті. А поки все місто спало, двірники мили бруківку милом.

 

Між вулицею Кобилянською та однією з п’яти головних площ міста – Соборною  стоїть яскравий Кафедральний собор Святого Духа.

Якщо піти від нього вниз по вулиці Івана Франка можна побачити цікаві будинки-близнюки. За легендою, між ними є тунель, що підземними ходами пов’язаний із Соборною площею – щоб було де сховатися на випадок нападу ворога.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Центральна площа

Тут стоїть зведена 1847 року міська ратуша. Чернівецька ратуша — одна з найкрасивіших ратуш Західної України і пам’ятка архітектури національного значення. Триповерхова будівля з високою баштою та внутрішнім двориком, збудована у стилі пізнього классицизму, дуже гармонійно влилась в архітектурний ансамбль міста. Такий стиль забудов був характерний практично для всіх тогочасних ратуш на території Королівства Галичини та Володимирії.

 

Щодня опівдні з її вежі лунає мелодія «Марічки» у виконанні сурмача.

 

 

 

 

 

 

 

 

У теплу пору року дворик Чернівецької міськради відкритий для відвідувачів практично цілодобово, у ньому проводять різноманітні виставки й перформанси.

Праворуч від ратуші – Чернівецький художній музей, будівлю якого було зведено 1901 року для Буковинського ощадного банку. Панно на фронтоні символізує економічне процвітання Буковини. По головному фасаду виділений ризаліт з балконом на консолях та розкішним майоліковим панно над балконом. Складна поліхромна композиція на міфологічну тематику проводить паралель між Римською імперією та Австро-Угорщиною доби Франца-Йосифа І. В образах 12 богів зображено 12 найважливіших провінцій імперії, які уособлювали її суть.

Театральна площа

Одним з улюблених місць відпочинку жителів і гостей Чернівців, безумовно, є Театральна площа. Розкішні будівлі, зведені в минулому сторіччі, вражають своєю величністю і, в той же час, витонченістю.

Головна перлина в цьому ансамблі, звичайно ж, театр. Побудований на початку минулого століття за проектом двох геніїв – австрійських архітекторів Гельмера і Фельнера, що зводили легендарні театри Одеси та Відня, він заворожує багатством декору свого фасаду. Над його входом розміщена скульптурна композиція, що являє собою сцену з давньогрецької трагедії «Едіп-цар». Перед будівлею на постаменті встановлена витончена скульптура письменниці Ольги Кобилянської, на честь якої і названо театр.

Трохи віддалік театру знаходиться ошатна будівля колишнього Єврейського народного дому, зведена в стилі еклектики. Приміщення Румунського народного дому, що використовувалося у минулому як Будинок офіцерів, дивує тим, що його правий бік набагато довше лівого – так задумали автори.

Всі грандіозні споруди площі були зведені в 20 столітті. А ось у 2000 році на площі з`явилася Алея зірок, де увічнені імена відомих діячів культури і мистецтва, які почали свій шлях у Чернівцях.

 

 

 

 

 

 

 

 

Площа Пресвятої Марії (колишня площа Турецької криниці)

Саме на площі Пресвятої Марії розташована Турецька криниця – найстаріший колодязь в місті, історична пам’ятка, що збереглася з часів входження Буковини до Османської імперії. Із криницею пов’язана романтична легенда про невзаємне кохання турецького паші до простої української дівчини. Паша запропонував дівчині стати однією із його дружин, а та йому відмовила. Тоді турецький вельможа, обурений такою непокорою, заборонив жителям Чернівців брати воду з криниці, що була на той час єдиною у центральній частині міста. Одного дня красуня все ж прийшла по воду, і тоді паша вирішив викрасти її. Коли ж дівчина здогадалась про його намір, відразу кинулась у криницю і втопилася.

Окрім легендарної криниці, на площі побудований фонтан, Турецький міст, встановлено великий квітковий годинник, кований велосипед.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Площа Філармонії

Одним із найстаріших майданів середмістя, який розквіт за австрійської доби, є площа Філармонії. Історія цього майдану сягає кінця XVIII ст., коли тут розташовувався ринок, де торгували переважно «мукою», звідси і перша його назва – Мучний, чи, по-німецьки, Мельпляц. Окрім торжища тоді тут знаходилися військові склади та крайова в’язниця, які знесли в середині XIX ст., а на їх місці збудували житлові двоповерхові кам’яниці. У листопаді 1877 року на сьогоднішній площі Філармонії урочисто відкрили будинок Музичного товариства, у якому розташована сучасна обласна філармонія.

У приміщенні філармонії в різні часи виступали знаменитості, які гастролювали чи працювали в Чернівцях: видатний український композитор Микола Лисенко, золотий голос України Соломія Крушельницька, піаніст Артур Рубінштейн, співак із європейським ім’ям 1930-х, уродженець Буковини Йозеф Шмідт, володарі незрівнянних голосів Енріко Карузо й Пауль Морґанс, французький скрипаль Жак Тібо та інші. Тут починали своє сходження на велику сцену народні артисти України Софія Ротару, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Павло Дворський та інші відомі співаки.

Протягом 1905-1906 рр. на площі постав у стилі віденської сецесії розкішний чотириповерховий будинок із кутовою вежею-еркером – готель «Брістоль», що став архітектурною домінантою площі й усього прилеглого кварталу. Сьогодні тут знаходиться гуртожиток Чернівецького медуніверситету.

Будинок – корабель.

Дім-корабель вважається родзинкою серед усіх архітектурних пам`яток міста Чернівці. Розташований він на перетині вулиць Головної та Шолом-Алейхема.

Це один із найперших кам`яних будинків, споруджений наприкінці XIX ст., який і понині називають на старий манер – «шифа», що в перекладі з німецької означає корабель. Будинок насправді нагадує корабель. Звужений фасад, наче нагадує ніс корабля, спрямований на південь. На другому поверсі є просторий балкон, який наче схожий на палубу, і маленька башта, що нагадує щоглу, безумовно, створюють в уяві жителів та гостей міста образ такого собі “шедевру суднобудування” та викликають зацікавленість у його історії. Своїм виглядом цей “сухопутний корабель” посприяв виникненню дуже романтичної легенди. Ще за часів Австро-Угорщини тут жили двоє братів. Вони були пристрасно закохані в море. Один брат присвятив йому все своє життя, ставши згодом капітаном на справжньому судні. Інший тим часом залишився на суші і домігся успіху у фінансових справах. Через багато років обидва брати вийшли на пенсію, проте жоден із них так і не завів ні власної сім’ї, ні дітей. Вони вирішили оселитися в дивовижному і неповторному будинку – єдиному будинку, який нагадував їм про їхнє морське захоплення. Брати довго подорожували по всій імперії, намагаючись знайти таке місце, і, врешті, натрапили на таке у Чернівцях, на розі двох жвавих вулиць. Незабаром і виріс цей будинок, він не вписувався у жоден з архітектурних стилів, адже він мав дещо незвичну і нестандартну форму.
Висока вежа будинку символізує ліхтар-щоглу. У «носі корабля» – зображення грифонів, які уособлюють пильність, яка так необхідна в морі. В носовій частині корабля спорудили красивий фонтан у вигляді голови лева, з якого всі охочі могли попити води. В румунські часи це було єдине в місті місце, де можна було безкоштовно втамувати спрагу.

Миколаївська церква на Сагайдачного, 82 – найстаріша дерев’яна пам’ятка міста, збудована 1607 року в «хатньому» стилі, притаманному Буковині тих часів.

Кафедральний собор (вул. Руська, 35), також носить ім’я святого Миколая Чудотворця. Але в народі він більш відомий як «п’яна церква» – завдяки покрученим башточкам, які нібито будували не зовсім тверезі майстри. Така архітектура справді трапляється нечасто. Як пояснюють фахівці, закручені спіраллю башти – ознака стилю неоромінеск. Собор був збудований у 1927-1939 роках, за румунського періоду Буковини, за зразком шедевру румунського середньовічного зодчества – православного Успенського архієрейського собору в місті Куртя-де-Арджеш. Це єдиний православний храм Чернівців, богослужіння в якому не переривалися й за радянських часів. Ще одна цікава особливість церкви – вівтар у ній розташований не по центру, а з правого боку від входу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Музей народної архітектури і побуту 

На околиці Чернівців можна відвідати скансен – музей народної архітектури і побуту під відкритим небом. На його території відтворено всі особливості краю та є понад 35 будівель ХІХ – початку ХХ сторіччя із двох регіональних зон – Хотинщини та Західного Подністров’я.

 

Тут можна побачити старовинну церкву, корчму, хату-землянку селянина; порівняти садиби бідняка, середняка та заможного селянина; подивитися на старовинну глиняну піч тощо. У хатах показано інтер’єр, одяг та предмети побуту селян. Особливо музей пишається вітряками початку ХХ сторіччя, які були характерні лише для Буковини.

В складний час, коли ми замкнені у домівках, ви можете прогулятися Чернівцями віртуально за наступними посиланнями:

1) разом з «Blog 360» https://www.youtube.com/watch?v=a1e_VHUk6mA

2)  «5 місць, які варто відвідати у Чернівцях»  https://www.youtube.com/watch?v=RzDt0xQztMw

 

Перегляньте фільм про колишню резиденцію митрополитів Буковини і Далмації «Митрополичний палац» із серії «7 чудес України» https://7chudes.in.ua/nominaciyi/mytropolychyj-palats/

Подивитись на Чернівці з висоти пташиного польоту можете за посиланнями:

https://www.youtube.com/watch?v=aCC3RoOjpU8

https://www.youtube.com/watch?v=czCPoDxd1Ws

Інші цікаві відеоекскурсії Чернівцями:

 https://www.youtube.com/watch?v=T-MTlkv01rE

https://www.youtube.com/watch?v=QlztgUHdsYo

Підготувала викладач І.Г. Божко