Історія коледжу

Сторінки історії

Чернівецького медичного коледжу БДМУ

209

Ранок. У прозорих озер­цях осіннього дощу плавають жовтогарячі кораблики-листочки.

Прохолодний вітерець торкається капелюха літнього чоловіка, який обережно обминає водяні дзеркальця, не помічаючи перехожих, яким дошку­ляє нахаба-вітер. У ранковій імлі виринає будівля міського госпіталю. «Гутен таг, гер директор», – чуються голоси молодих жінок.

Радник крайової медичної ради  Антон Захар помічає перед собою зграйку курсанток, що  поспішають на заняття.   Ковзнувши   поглядом   на годинник, Захар відмітив: так, ще є час, отже, можна заглянути  в навчальну кімнату. Невеличка, обладнана медичними таблицями  та інструментарієм, вона була заповнена ученицями у білосніжних хустинках з червоними хрестами, у дівочих очах – цікавість. Сьогодні заняття проводить професор акушерства Фердинанд Скібінський, відомий не лише на Буковині, але й у Відні. Пан директор може бути задо­волений: прискіпливий та вимогливий професор дасть ґрунтовні знання слухачкам школи.

Проте пана Захара турбує інше. Крайове управління просить надати інформацію про діяльність школи, і її треба підготувати сьогодні ж.

Вмостившись у кріслі свого кабінету, доктор замислився: з чого почати? Ще мить –  і злітає перо над аркушем, з’являються перші рядки.

«Крайовому управлінню Буковини. Повідомлення про акушерську школу. У зв’язку з проханням Кра­йового управління Буковини про потребу підготовки акушерок Вища комісія при придворній канцелярії м. Львова дозволяє у 1811 р. у Чернівцях розпочати роботу акушерської школи…»

 

Такий початок історії одного із найстаріших медичних закладів вищої освіти західноукраїнського регіону – Чернівецького медичного коледжу Буковинського державного медичного університету, який у 2021 році святкуватиме свій 210-річний ювілей.

Викладацький склад, співробітники і студенти цінують історію своєї Alma mater, живуть насиченим сьогоденням, визначають перспективи на майбутнє. Шлях становлення й розвитку навчального закладу впродовж 210-літньої історії – підтвердження статусу справжньої  лабораторії з підготовки молодших медичних спеціалістів.

Перегорнемо сторінки історії.

У 1774 р. Буковина увійшла до складу Австро-Угорської імперії. Незважаючи на відсутність організованої системи медичного обслуговування населення на території краю діяло чимало православних монастирів, ченці яких опікувались хворими, літніми людьми та безпритульними. Під час пологів жінкам  допомагали «напівакушерки» (бабки-повитухи). Вони не мали професійної освіти, що нерідко призводило до високої дитячої та материнської смертності. Оцінюючи санітарний стан краю перший голова військової адміністрації генерал Сплені зазначав, що «не можна щось почути про банщика, хірурга чи лікаря, ще менше – про якусь аптеку. Вагітні жінки кожного разу під час пологів ризикують життям, адже замість допомоги супроти природних ризиків, забобонність і темнота роблять ці ризики ще більшими. Ніколи не вживалося щонайменших заходів проти чуми»1.

Звісно, зміна територіальної приналежності Буковини привела до розвитку системи медичного забезпечення у краї за загальноімперськими законами. Так, у 1776 р. був виданий указ імператриці Марії Терезії, згідно з яким передбачалася уніфікація медичної та санітарної справи, утворення «медичної поліції». Ці кроки мали поліпшити медичне обслуговування населення, прискорити розвиток медичної освіти і науки.

Відомий дослідник історії Буковини Раймунд Фрідріх Кайндль писав,  що «у Чернівцях з 1779 року існував військовий шпиталь, а з 1781 року – військова аптека, де мешкали двоє «фельдшерів». Це практично перший медичний персонал на Буковині. Лише наприкінці 1782 року до Чернівців прибув старший хірург Йосиф Глабах, який вважався санітарним радником крайової адміністрації. Саме він намагався втілити в життя розпорядження  військового управителя Буковини барона фон Енценберга щодо «створення  навчального закладу, який би готував освічених акушерок».  Проте відсутність досвідченої акушерки не дозволила задум втілити у життя2.

З метою прискорення цього процесу в 1788 р. на Буковині запроваджена нова адміністративна посада – окружна акушерка, якою стала Марія Теодорин.

На необхідність професійного навчання акушерок звернуло особливу увагу й Галицьке намісництво у директивній вказівці, що надійшла у Чернівці 10 червня 1807 р. 3                                                                                                                                  .                                                       

Уніфікація системи акушерської допомоги до загальнодержав­них стандартів роботи акушерок на Буковині з 1808 р. проводилася  відповідно до інструк­ції, згідно з якою їм дозволялося практикувати лише під контролем влади та за наявності диплома про закінчення восьмимісячних курсів.

Інструкція, яка вміщувала 12 параграфів, де окреслювалися повноваження акушерок, була опублікована німецькою та польською мовами4. У § 10–11 інструкції зазначалося, що «акушеркам забороняється виконувати або сприяти проведенню незаконних абортів».

Отже, становлення акушерської справи на Буковині зумовило необхідність професійної підготовки  акушерських кадрів, центром якої стала Черні­вецька акушерська школа.

15 березня 1811 року – вважається початком двохсотрічної історії  навчального закладу. Саме цього дня окружна управа Буковини одержала розпорядження Галицького намісництва  з повідомленням про створення та обладнання акушерської державної школи в Чернівцях, що іменувалась «Czernowitzer Geburtshilfliches Lehrinstitut» 5.

 

Зміст документа:

«Згідно з найвищим декретом Придворної канцелярії у справах освіти від 18 числа минулого місяця стосовно пропозиції Буковинської окружної управи про створення на Буковині акушерської школи, доводжу до відома таке:

  1. Дана установа створюється у Чернівцях.
  2. Професором цієї навчальної установи призначається окружний лікар-хірург Полівський. Окружна управа зобов’язана привести його до присяги, виконати всі необхідні формальності для того, щоби йому можна було призначити платню в розмірі 600 гульденів.

   Навчання повинно проводитися вищеназваним професором на русинській мові (крайовій мові). Полівський повинен прагнути  оволодіти і молдавською мовою на відповідному рівні з тим, щоби він міг через певний час викладати на цій мові ученицям, які володіють даною мовою, якщо такі будуть.

  1. Буковинський православний релігійний фонд зобов’язаний виплачувати зарплату професору та покривати витрати, яких вимагають заняття, пов’язані з навчанням майбутніх акушерок.
  2. Дана навчальна установа, якою керуватиме окружний лікар, повинна отримати таке обладнання:

а) крісло;

б) муляжну машину для двох дітей;

в) скляний Alterus;

г) білизну для дітей;

д) акушерські інструменти і невеличку секцію (Sektion Etui) для        демонстрування пологів;

е) стенди для навчання акушерок, які зобов’язаний підготувати професор;

є) лляне полотно, рушники, необхідні при пологах…

    Муляжна машина та скляний Alterus надійдуть з Відня, а акушерські інструменти, як і невеличка секція Etui, будуть замовлені у місцевого майстра Руіната, який виготовляв інструменти. Все це свого часу надійде до окружної управи, доставка решти реквізитів та інструментів залишається під наглядом окружного лікаря, відповідальність за це несе також професор. Окружна  управа повинна виділяти необхідну грошову суму через окружну касу, оплатити рахунок, підтвердити його документально.

  1. Підручником для навчання було визначено книгу Геленса фон Целенберга з акушерства 1806 року видання…

      …Кожна  учениця, що вміє читати, безкоштовно отримає один примірник підручника. Вищеназваний  підручник буде перекладено і на молдавську мову.

  1. Для проведення занять не потрібно всієї будівлі, треба взяти в оренду лише одну кімнату, яка буде обладнана необхідними шафами та лавицями, столом та кріслом для професора…
  2. Пологовий будинок, призначений для практичних занять акушерок, повинен бути об’єднаний з міським шпиталем для того, щоб утримання та догляд за породіллями коштували дешевше і у випадку хвороби вони могли отримати необхідну медичну допомогу….
  3. Розміщення учениць акушерства передається у відання окружної управи, яка повинна турбуватися про те, щоби при цьому не з’явилися зайві витрати. Так само окружна управа за погодженням з окружним лікарем визначає кількість акушерок, які повинні навчатися протягом одного навчального курсу, а також домінії, які направляють на навчання.
  4. Нагляд і керівництво акушерською школою, яка, можливо, розпочне свою роботу з 1 травня цього року, здійснюватиме окружний лікар, верховний контроль та нагляд – окружна управа.
  5. Щорічно читаються 2 навчальних курси згідно з приписами, що існують для ліцеїв, навчальні плани повинні подаватися в копії як окружному лікарю, так і професорові школи.
  6. Суворі екзамени забезпечуються таким же шляхом, як і в ліцеях. Екзамени приймають окружний лікар і професор, кожен з них приймає екзамени одну чверть години і половину чверті години.
  7. Диплом виписують окружний лікар та професор згідно з формуляром, що додається, вони і підписують диплом. У кінці кожного семестру в окружну управу повинні подаватися відомості про учениць за графами: ім’я та прізвище учениці, ім’я та прізвище батьків, їхні посади, місце народження, вік, релігія, стать, поведінка.
  8. Окружна управа повинна щорічно визначати вартість продовольства для учениць під час занять, вартість насущних потреб та вказувати їх в окружній касі Православного релігійного фонду. Такі відомості мають надсилатися постійно щорічно. Кошти на проїзд та виїзд учениць покриваються відповідними домініями.
  9. Окружна управа повинна відразу дати оголошення про випуск порядних, навчених у державній навчальній установі акушерок, які здали екзамени і отримали диплом.
  10. Свого часу буде очікуватися оголошення, коли розпочнуться заняття в акушерській школі в Чернівцях. Полівський буде звільнений від своїх обов’язків окружного лікаря-хірурга. Бажано, щоби він одразу, наскільки це можливо, обґрунтував, обдумав і вніс пропозицію стосовно навчання на молдавській мові в Сучаві.

 Декрет, що додається, повинен бути надісланий вищеназваному Полівському. Полівський повинен продовжувати свою працю на посту окружного лікаря-хірурга до наступного розпорядження».

                                                                           Львів, 15 березня 1811 р.

 

У звязку з відсутністю належного приміщення, робота закладу освіти розпочалася з осені 1811 року. Акушерська школа разом із пологовим відділенням лікарні й гуртожитком для персоналу була розміщена у приміщенні колишніх військових казарм, розташованих у районі площі Рудольфа  (нині – Філармонії) у Чернівцях6.  Передбачалася тимчасова діяльність акушерської школи у приміщенні казарм, оскільки планувалося збільшити контингент учениць. У 1812 р. в новій школі навчалось лише 12 учениць.

Майно акушерської школи складалося з двох столів, трьох стільців, однієї великої шафи та шести парт, за кожною з яких можна було розмістити п’ять учениць7.

Перший комплект медично-навчального приладдя (шприци, щипці, перфоратор, катетери, ножиці для перерізання пуповини та інше) надійшов зі Львова у 1813 р.8.

Струк­тура, форма та зміст навчального процесу Чернівецької акушерської школи були типовими, як і в інших школах Австро-Угорщини, які діяли у Відні, Зальцбурзі, Празі, Кракові, Трієсті, Львові9. В акушерські школи приймали осіб обох статей віком від 20 до 35 років. Обовязкові умови для вступу – вміння вільно читати, писати і виконувати арифметичні дії. Оскільки на Буковині на той час переважала неписьменна молодь, особливо сільська,  цей пункт був скасований. Проте з 1817 р., згідно з циркуляром Галицького намісництва, майбутня акушерка мала отримати характеристику від приходського священика10.

Вступники проходили співбесіду, під час якої виявлявся їх хист до акушерської справи. Плату за навчання вносили станові комітети за місцем проживання слухачів школи, а також виплачували стипендію відмінникам у розмірі 100 флоринів на рік. Навчальний курс тривалістю в один семестр (жовтень-травень) передбачав вивчення теоретичних дисциплін (терапія, хірургія, акушерство, догляд за матір’ю і дитиною) та практичне навчання. Після закінчення  навчання слухачі отримували дипломи.

Починаючи з 1817 р., акушерська школа готувалася до переїзду в нове приміщення – Чернівецьку чоловічу гімназію (нині школа № 1 по вул. Емінеску, 1). Для цього окружне управління Буковини виділило близько 4000 гульденів11. Великих зусиль у справі переїзду доклали д-р Августин (одночасно директор та окружний лікар) і д-р Адлер, професор школи. Вони вимагали від будівельного управління прискорення робіт, вказуючи на те, що навчальних кімнат не вистачає, а кількість студентів зростає. Однак їх намагання були марними, адже будівельні роботи припинилися майже на два роки12. Згодом, з невідомих причин в переїзді було відмовлено. Очевидно, керівники школи відмовилися від своєї ідеї і розглянули пропозицію побудови окремого приміщення13, бо вже восени 1819 р. були зведені та обладнані для навчання нові споруди. Корпус акушерської школи розмістився поруч із пологовим будинком. Там також були окремі кімнати для старшої акушерки, викладачів, лікарів та студентів, палати для вагітних, кухня, комора, склади тощо. Пізніше було добудовано дві кімнати для шкільних професорів. Навесні 1820 р. всі приміщення почали функціонувати14.

В архівних документах зберігся план будівництва акушерської школи 1819 р.15

Новою школою керував цісарсько-королівський окружний лікар, до складу навчального персоналу входив професор і одна старша акушерка.

У лютому 1821 р. акушеркою акушерської школи в Чернівцях було призначено Єлизавету Флоріанович16.

У 1823 р. д-р Августин залишив директорську посаду і передав справи керівництва школою д-ру Ковальському. Кількість студенток поступово зросла до 50, що зумовило потребу ще однієї аудиторії17.

Форма навчання та структура організації школи вміщена у спеціальній інструкції для керівництва та студентів, затвердженій Окружним управлінням у 1824 р.18 Ця інструкція перший офіційно визнаний статут медичного закладу освіти в нашому краї. Згідно з ним у школі працювали: фахівець (доктор медицини), який викладав загальномедичні дисципліни і водночас міг займати директорську посаду, професор філософії, старша акушерка та директор школи.

Особлива увага приділялася повноваженням старшої акушерки. Вона призначалася асистентом професора і директора. У її підпорядкуванні перебували помічниці і санітарки. Старша акушерка  пильнувала  «моральність та порядок у домі» і доповідала професору «про кожний промах персоналу». Те ж саме стосувалося і порядку серед пацієнтів. Цікаво, що старшій акушерці заборонялося вступати  в «тісні стосунки» з молодшим медичним персоналом, мотивуючи це тим, що «зайві» розмови знижують обєктивність інформації про становище у шкільному середовищі.

Окремим пунктом окреслювалися процедурні норми релігійного характеру. В обовязок медичних працівників входила  турбота про те, «щоб небезпечно хворі, перш ніж вони втратять свідомість, сповідалися за своїм обрядом». Старша акушерка забезпечувала порядок релігійних обрядів щодо новонароджених. В інструкції підкреслювалася важливість зберігання лікарської таємниці та інших деонтологічних норм. Функції старшої акушерки були досить широкими. Першу половину робочого дня вона допомагала лікарям у пологовому будинку, після обіду – займалася справами школи: готувала аудиторії та практичні кабінети, допомагала професору під час лекцій та практичних занять тощо. Старша акушерка мала право виконувати обовязки професора за його відсутності. Фактично робочий час старшої акушерки був ненормований.

Акушерка школи підпорядковувалась директору і професору. Вона мала бути високоморальною і слугувати взірцем для учениць.

Високий рівень підготовки акушерок, який відповідав європейським стандартам, дозволяв випускницям Чернівецької школи працювати в різних містах і селах Австрії. Звісно, немалу роль у цьому відіграв високопрофесійний викладацький склад. Заняття у школі проводили професори, які складали присягу. Так, Йоган Штіллер фон Ловенверт, який склав присягу 7 серпня 1826 року,  зобов’язувався  бути вірним цісарю, спадкоємцям, дотримуватись посадових обов’язків, докладати зусиль щодо навчання честі й моральності слухачок згідно з параграфами крайового статуту19.

                

 

  Присяга

призначеного високим розпорядженням

професора Буковинської акушерської школи

Йогана Штіллера фон Ловенверта

7 серпня 1826 року

Ви присягаєтесь перед всемогутнім Богом і клянетесь своєю честю і вірністю, що залишитеся вірним його величності найяснішому князю і володарю Францу Першому, з Божої ласки цісарю Австрії, королю Єрусалиму, Угорщини, Богемії, Далмації, Хорватії, Словенії, Галичини і Лодомерії, ерцгерцогу Австрії і т.д. і всім законним спадкоємцям з його найвеличнішого родоводу і крові, будете слухняним та чесним, будете керувати ввіреним Вам навчальним закладом згідно з існуючими приписами щодо наукової освіти Ваших учениць, будете докладати зусиль до поліпшення моралі Ваших учениць як в школі, так і поза нею, й будете добрим прикладом для зміцнення прихильності останніх до цісаря і батьківщини, при навчанні, особливо при здачі іспитів та визначенні класифікації, будете обходитися без всяких побічних намірів, суворо будете виконувати свої учительські обов’язки і не будете допускати можливості підкупу, наполегливо будете виключати такі спроби.

Ви присягаєтесь, що не належите тепер і не будете належати ні до якої приватної агенції, товариства чи спілки.

Прочитане цілком мені зрозуміле, я буду все виконувати, в чому складаю присягу. Хай мені в цьому Бог допоможе.

Йоган Штіллер фон Ловенверт,

професор Буковинської цісарсько–акушерської школи

Упродовж ряду років  (з 1848 р.) у школі працював відомий на той час не тільки на Буковині, а й у Відні професор акушерства Фердинанд Скібінський. Він давав ґрунтовні знання слухачам школи. Маючи схвальні рекомендації від крайових адміністративних органів як досвідчений лікар і викладач,  д-р Скібінський, перебуваючи на пенсії (з 1881 р.),  ще довго працював у школі на посаді професора терапії.

У 1866 році акушерська школа змінила місце розташування і разом з відкритим у Чернівцях крайовим пологовим будинком переїхала на вул. Святого Миколая, 6  (сучас. вул. Садовського)20. Про це свідчить запис у адресній книзі.

На початку 70–х років ХІХ ст. Чернівецька акушерська школа отримала новий статус – державного навчального закладу із відповідним фінансуванням.

Фінансування школи здійснювалося з місцевого (крайового) бюджету за дорученням21. Уперше в шкільній документації за 1873 р. згадується про загальноімперський офіційний примірник диплома про закінчення акушерської школи у м. Чернівці22. Випускницям згідно з діючими інструкціями надавалося право займатися акушерською практикою на всій території Австро-Угорської імперії. Перші бланки дипломів надійшли у травні 1873 р. із крайового фонду за особистим розпорядженням голови комітету  фонду  Гормузакі23.

Крім витрат на утримання школи, які щорічно виділяли Крайове управління і Православний релігійний фонд Буковини, виконавчий комітет Буковинського сейму 1877 року заснував 4 стипендії з крайового бюджету для учениць акушерської школи24.

У цей час прийнятий статут школи, який регулював правові взаємини функціонування акушерської школи та пологового будинку25. Він мав характер внутрішнього користування та складався з 15–ти параграфів. У ньому зазначалося, що «акушерська школа оголошена пологовим будинком краю, куди приймають вагітних та породіль упродовж року». У пологовому будинку проводилося й навчання акушерок; для викладання були визначені терміни. Навчання починалося  з 1 жовтня кожного року і тривало до кінця травня. Теоретичні й практичні заняття, за  можливості повязувалися між собою. Нагляд і контроль здійснювали крайова управа чи крайовий медичний радник.

Статут крайового пологового будинку герцогства Буковини, затверджений Буковинським сеймом на засіданнях

28 грудня 1865 р. та 20 жовтня 1881 р.

  • 1

Існуюча в Чернівцях акушерська школа оголошена публічним пологовим будинком  краю,   в  який  приймаються  вагітні  та породіллі  протягом всього   року   відповідно до  можливостей   існуючих приміщень.

  • 2

В пологовому будинку також проводиться навчання акушерок за існуючими директивами, однак для викладання визначено термін. Навчання починається з жовтня кожного року і триває до кінця травня. Теоретичні і практичні заняття, по можливості, пов’язані між собою…..

  • 9

Лікувальний та обслуговуючий персонал пологового будинку складається з:

а) професора – акушера, який одночасно є ординатором пологового будинку із зарплатою та іншими правами професора державної акушерської школи за  §7,

б) старшої акушерки з річною зарплатою 300 флоринів, з правом квартири в установі з опаленням та освітленням,

в ) однієї санітарки з щомісячною оплатою 15 флоринів,

г) одного слуги з щомісячною оплатою 15 флоринів…….

  • 11

 Професор-акушер призначається Департаментом освіти за погодженням з виконавчим комітетом сейму. Обовязковою вимогою для призначення є знання німецької, румунської та української мов. Прийом іншого шкільного персоналу є виключно компетенцією виконавчого комітету сейму.

 

Від виконавчого комітету Буковинського сейму                                                                            
                                                                        Чернівці, 15 квітня 1882 р.

 

Акушерська школа перетворилася на вагомий осередок медичної освіти на Буковині. У 80–х роках ХІХ ст. професор школи Йоган Волчинський підготував «Проект реформування акушерської справи на Буковині», в якому йшлося про необхідність удосконалення професійного і духовного рівня майбутніх акушерок, їх важливість в розвитку системи рододопомоги. Виходячи з цього, з 1888 року на базі акушерської школи були організовані курси підвищення акушерської кваліфікації.

Збільшуються витрати на оновлення підручників та приладів. Так, д-р Йоган Волчинський 21 серпня 1899 року повідомляв Крайове управління про вартість друку підручників для учнів школи та необхідну кількість примірників26.

У вересні 1904 р. в газеті «Черновіц цайтунг» були оголошені нові правила прийому до школи:  двомовне викладання (німецька і українська);  вікове обмеження абітурієнтів від 18 до 40 років; вступні іспити з української або німецької мови та математики. Абітурієнти із сільської місцевості звільнялися від іспитів27. У звязку із необхідністю впорядкування мовних розбіжностей та збільшення прийому слухачів, крайова адміністрація збільшила асигнування видатків школи. З метою оновлення матеріально – навчальної бази школи було виділено 170 крон28. Серед нового обладнання, придбаного школою за ці кошти, були модель жіночого таза, яку спеціально виготовили в Берліні29  та посібники з акушерської справи, остання наукова література.

На початку XX ст.  викладацький склад акушерської школи поповнився новими штатними одиницями: зявились посади ординаріуса та асистента, хоча старша акушерка продовжувала залишатися прикладом і гарантом високого професіоналізму для учениць. Без перебільшення, можна стверджувати, що вона вважалася ключовою фігурою в системі підготовки кадрів. Ординаріус і асистент мали приблизно однакові функції – управління фінансово-господарською діяльністю. Проте додатково асистент виконував функцію перекладача лекцій професорів тим студентам, які не володіли німецькою мовою. Всі співробітники школи, як правило, поєднували викладацьку роботу з роботою у пологовому будинку. 

У 1912 р. пологовий будинок і акушерська школа отримали приміщення занедбаної  крайової сільськогосподарської школи по вул. Семигородській30 (нині – гінекологічний корпус пологового будинку № 1 по вул. Головній, 129).

Наприкінці травня 1914 року в школі були проведені останні іспити. У звязку з початком Першої світової війни,  з 1914 по 1919 р. навчання в акушерській школі перервалося. Водночас у 1914 р на базі акушерської школи було відкрито курси медичних сестер31.

Після закінчення Першої світової війни завершився сторічний «австрійський» період історії Чернівецької акушерської школи, яка за цей час підготувала чимало освічених акушерок і започаткувала розвиток середньої медичної освіти на Буковині.

Включення Буковини до складу Румунії розпочало новий етап в історії акушерської школи. Насамперед змінилися умови вступу: обов’язкова початкова освіта, селянське походження і володіння румунською мовою32.

Незнання румунської мови або неписьменність дівчат з багатьох повітів Буковини унеможливила їх навчання та участь у конкурсі. Тому перший так званий «румунський» набір виявився невдалим. Незважаючи на це, в 1921 р. на базі школи було відкрито постійно діюче сестринське відділення, яке функціонувало на замовлення держави33. Термін навчання на обох відділеннях становив 2 роки. Вступні іспити розпочиналися 15 вересня поточного року. Навчальний процес тривав з 8–ї ранку до обіду. Практичне навчання велося цілодобово залежно від розпорядку пологового будинку. Згідно з новими правилами для акушерського та сестринського відділень внутрішній розпорядок школи був досить суворим34. Приміром, студентам заборонялося заходити до спальної кімнати впродовж дня, а більше двох разів на тиждень – виходити в місто тощо.

У румунських інструктивних документах назва посади «старша акушерка» замінювалася на «акушерка–наглядач» із відповідними до назви функціями35. З метою «омолодження» майбутніх фахівців–медиків адміністрація школи в 30–х роках ХХ ст. обмежила віковий ценз вступників до 30 років. У соціальному відношенні перевага при прийомі надавалася селянам. Після запровадження суворих правил прийому до школи кількість студентів суттєво зменшилася у порівнянні з попереднім «австрійським» періодом. Якщо до Першої світової війни на Буковині нараховувалося близько 500 акушерок, у 1922 р. їх було не більше 150, то наприкінці 30–х років їх кількість зменшилася до 100 осіб.

Серед тогочасних викладачів і лікарів, які працювали у школі, були випускники медичних факультетів Віденського та Львівського університетів О. Георгіян, В. Попеску, В. Павлюк, М. Гольт, Л. Скалат, Ю. Шварц,              Т. Григорович та інші36.

Директором  акушерської школи з 1919 по 1926 р. був головний акушер–гінеколог пологового будинку, політичний діяч краю, професор Октавіан Георгіян, який працював у школі з 1911 р. У 1926 р. він написав історію школи,  де подав щорічні статистичні дані щодо випускниць цього навчального закладу та викладачів.

 

 Фрагменти перекладу звіту:

 

Історія акушерської школи м. Чернівців

Найдавніші дати, які ми можемо віднести до акушерської школи  м. Чернівців, починаються з 1812 року. Реєстр, який є у нашому розпорядженні, – це стара книга, написана у 1820 р. Роки навчання з 1812 р.  по теперішній час показують цифру 2572 учні, а саме:

у  1812 р.  – 12 учнів,

у  1812 р.  – 12 учнів,

у  1813 р.  – 18 учнів, і т.д.

Наприкінці травня 1914 року були проведені останні іспити, але в період з 1914 по 1919 р. курси  (навчання) у нашому закладі не проводилися через світову війну.

Восени 1919 року акушерська школа була відкрита заново і функціонує донині.

На початку мовами викладання були німецька і українська, але з кінця 1870 року була введена і румунська. Термін навчання 8 місяців, тобто з жовтня до кінця травня наступного року.

Головний окружний лікар був керівником школи і одночасно викладав…

…До 1871 р. навчання велося лише німецькою й українською мовами.

   З 1883 р. навчання проводилося протягом року почергово німецькою й румунською, в інші роки – німецькою й українською. Так продовжувалося до початку війни.

У 1911 р. пан доктор Октавіан Георгіян іменується професором акушерської школи під керівництвом (директорством) пана доктора В.Ключенка, а з 1914 р. під керівництвом (директорством) референта–санітара доктора Вольфа.

Як уже згадувалося, навчання в акушерській школі в період з 1914 до 1919 р. не проводилося через Першу світову війну. З 1919 р. по сьогоднішній день акушерською школою керує директор пан доктор Октавіан Георгіян.

До 1922 р. термін навчання тривав 8 місяців. У 1922 р. правила внутрішнього розпорядку (статут) акушерської школи змінилися, що передбачало термін навчання – 2 роки. Мовою викладання всіх дисциплін є румунська мова.

 

Чернівці, 19 лютого 1926  року    


            Головний лікар

             Директор                                                            Георгіян

 

Після закінчення акушерської школи випускники отримували диплом, який давав їм право працювати на території Румунії37. В архівних документах зберігається  диплом акушерки Василини Корчі, виданий 1 червня 1928 року.

Внаслідок введення суворих правил прийому до школи, як зазначалося вище, суттєво зменшилося число акушерських кадрів, що викликало зростання дитячої смертності, особливо у сільській місцевості. З метою виправлення негативної ситуації, яка склалася, румунська адміністрація зобов’язувала випускниць акушерської школи відпрацювати п’ять років у селі після завершення навчання. Випускниця школи підписувала декларацію у якій зобов’язувалася відпрацювати на державу не менше 5 років. Більше того, декларація погоджувалася з батьками чи близькими родичами випускниці і засвідчувалася нотаріально38.

    

За часів румунської влади акушерська школа у Чернівцях залишалася єдиним медичним навчальним закладом, що діяв на Буковині.

28 червня 1940 р. Буковина увійшла до Української РСР у складі СРСР, що зумовило нові соціально-політичні та економічні перетворення, в тому числі й у сфері охорони здоров’я. Уже в липні цього ж року почав діяти Чернівецький повітовий відділ охорони здоров’я. Після утворення на теренах Північної Буковини й Хотинського повіту Бессарабії Чернівецької області почав діяти обласний відділ охорони здоров’я (облздороввідділ)39. Звісно, встановлення радянської влади започаткувало новий етап і у діяльності медичної школи. У грудні 1940 р. на базі Чернівецької акушерської школи було створено фельдшерсько-акушерську школу, за якою закріплено приміщення по вул. Влагуца, 8 (колишня будівля німецького консульства)40. Нині вул. Лермонтова, 8, де розташований житловий будинок.

Проте навчання в школі не дозволила розпочати Велика Вітчизняна війна. На початку липня 1941 р. Чернівці були окуповані німецько-румунськими військами. Фельдшерсько-акушерська школа, як і інші навчальні заклади міста, припинила своє функціонування.

Діяльність школи було відновлено лише після визволення Чернівців у 1944 р. Проблема комплектування відновлених лікувальних установ вимагала негайної підготовки середніх медпрацівників. Тому рішенням Чернівецького обласного виконавчого комітету від 10 серпня 1944 р. було поновлено роботу фельдшерсько-акушерської школи у Чернівцях41.

Директором школи призначено Б.Б. Кімельблат, якій довелося докласти чимало зусиль, щоб організувати навчальний процес у нелегкий повоєнний час.

У 1944 р. до фельдшерсько-акушерської школи було прийнято 120 студентів віком від 15 до 35 років. Вступники складали іспити з російської та української мов, математики та Конституції42.

Викладацький склад школи був досить кваліфікованим, адже всі викладачі мали стаж роботи більше десяти років. Спеціальні дисципліни читали викладачі медичного інституту, який на той час уже діяв у Чернівцях, що сприяло ефективній підготовці майбутніх медичних працівників на Буковині.

Студентам та викладачам школи повоєнного часу доводилося нелегко. Тодішня соціально-економічна, політична ситуація в країні не обминула життя навчального закладу. Не вистачало наочних посібників, підручники із загальноосвітніх дисциплін взагалі були відсутні. Бракувало муляжів, фантомів, таблиць, мікроскопів, реактивів тощо. Нараховувалося лише 4 навчальні кімнати, тому заняття проводились у дві зміни. Школа мала свою їдальню, проте дуже важко доводилося з продуктами харчування. Використовувалася практика залучення студентів до різних громадських робіт: на заготівлю дров до школи, продуктів для шкільної їдальні та ін.

У 1946–1947 н. р. у школі вже працювало 30 викладачів, з них – 2 доценти, решта зі стажем роботи не менше 10 років43. Серед відомих викладачів варто назвати лікаря П.З. Шойхет – завідувача навчальної частини, В.А. Оніщенко – викладача фізики, М.В. Архіпову – викладача математики, С.М. Тучинську – викладача російської мови, А.З. Шойхет – викладача інфекційних хвороб,

І.І.Тарасова – викладача анатомії,
К.Г. Кантоністу – викладача акушерства, Л.А. Пейсаха – викладача хірургії та ін.

На виробничу практику учні школи направлялися не лише у різні області України, а й поза її межі.

У 1947 році у школі навчалося 10 груп (6 фельдшерських, 4 акушерських). У цьому ж році відбувся перший повоєнний випуск. Дипломи отримали 84 учня, з них: 28 – фельдшерів-акушерів, 56 – фельдшерів44. Випускники направлялися на роботу в Чернівецьку та Тернопільську області.

Уже у 1946–1947 н.р. школа була забезпечена навчальними базами, а саме – обласна лікарня та клініки медінституту. З квітня 1949 р. 2–й пологовий будинок (по вул. Українській) було закріплено за Чернівецькою  фельдшерсько-акушерською школою як базу для виробничої практики студентів акушерського відділення45.

У повоєнний час значна увага приділялась якості освіти. Відповідні вимоги стосувалися й успішності учнів. За пропуски і неуспішність учнів виключали зі школи. Більше того, один із учнів школи був відрахований у 1947 р. за те, що відмовився працювати в протиепідемічній групі, яка діяла у вогнищі інфекції висипного тифу. З 15 грудня 1947 р. по 15 лютого 1948 р. учні школи разом з викладачем інфекційних хвороб А.З. Шойхет були мобілізовані на боротьбу з епідемією (в області панував висипний тиф,  учням заборонялося їздити додому на вихідні, винятки були тільки з дозволу дирекції школи).

Сталися зміни і в керівництві школи. У 1949 р. директором навчального закладу призначена А.А.  Петрова,  а з липня 1951 р.  – К.Г. Кантоніста, яка перед цим обіймала посаду завідувача відділення першого пологового будинку і, як сумісник, з 1947 р. викладала акушерство та гінекологію у школі. Після переводу у 1953 році К.Г. Кантоністи на роботу в Чернівецький медінститут на посаду асистента кафедри акушерства та гінекології директором призначено Л.І. Старушенка.

Кожен із цих керівників вніс посильну частку своєї праці у становлення та розвиток навчального закладу.

З метою покращення середньої медичної освіти в Україні у липні      1954 р. середні медичні школи реорганізовано у медичні училища. Базовою освітою поступово стає середня школа. Це спонукало учнів більш свідомо обирати майбутню професію, глибше опановувати спеціальні знання. Згідно з наказом Чернівецького обласного відділу охорони здоровя від 30 липня 1954 р., медичні школи в Чернівецькій області були реорганізовані у медичні училища46:

– Чернівецька фельдшерсько-акушерська школа – у медичне училище №1 (профіль підготовки – фельдшерський і акушерський), яке наприкінці  50–х  років ХХ ст. отримало статус базового медичного училища;

– Чернівецька школа медичних сестер – у Чернівецьке медичне училище № 2;

– Сторожинецька школа медичних сестер – у Сторожинецьке медичне училище.

Пізніше, у 1955 р. Чернівецьке медичне училище № 2 було переведено до      м. Новоселиця.

У зв’язку із реорганізацією встановлювався новий термін навчання – 3 роки  для осіб, що мали освіту 8 класів; у групах із скороченим терміном навчання  – 2 роки.

У 1955–1956 н.р. Чернівецьке медучилище підготувало 150 акушерок і 110 фельдшерів. Зміцнювалися зв’язки медучилища з медінститутом. Зокрема, обдаровані студенти училища продовжували навчання у медінституті. Створювались спільні студентські загони, які працювали на цілинних землях Казахстану. За вагомий внесок у освоєння цілини їх неодноразово відзначали грамотами ЦК ЛКСМ Казахстану.

У 1956 р. Чернівецьке медичне училище № 1 отримало другий і третій поверхи нового приміщення по вул. Червоноармійській, 60, де перший поверх займала міська дезінфекційна станція. На перший час вистачало 7 навчальних кімнат і 6 кабінетів, які перебували у доброму санітарно-технічному стані47.  

З 1957 р. збільшилася кількість спеціальностей. За заявкою обласного військкомату медучилище розпочало підготовку спеціальних груп військових фельдшерів (на базі 8 кл.), випускники яких працювали в різних куточках СРСР,  брали участь у бойових діях в Афганістані (1978–1989 рр.).

У 1958 р директором медичного училища була призначена  Л.М. Нестерова, яка чимало сил та енергії доклала для вирішення нагальних на той час проблем навчального закладу.                  

У 1958–1959 н.р. в училищі працювало 18 штатних викладачів, переважно тих, хто викладав загальноосвітні дисципліни, і 22 сумісники. Досвід роботи кращих викладачів обговорювався на педагогічних радах, вивчався шляхом взаємовідвідування уроків і практичних занять. Широко практикувалися відкриті уроки, обговорення їх на засіданні циклової комісії. Більшість викладачів медучилища відвідували лекції професорів медінституту. Викладачі–клініцисти брали участь у тематичних обходах професорів на клінічних базах, у роботі науково-практичних товариств: терапевтичного, хірургічного, акушерсько-гінекологічного, педіатричного. Деякі викладачі займалися розробкою наукових тем.

Для покращення стоматологічної допомоги населенню, особливо у сільській місцевості, в  медичних училищах держави  здійснювали підготовку зубних лікарів середньої ланки. Таке відділення було відкрито і в Чернівецькому  медичному училищі.

Наприкінці 50–х рр. в училищі навчалося 347 учнів. У 1958–1959 н.р. на перший курс вступило 166 осіб, у т.ч. в групу зубних фельдшерів–лікувальників – 37, акушерську з 2-річним терміном навчання – 34, з 3-річним навчанням – 31, дві фельдшерські групи з 2-річним терміном навчання – 64 чол.48. На перший курс в основному були зараховані учні із сільської молоді, ті, хто повернувся з армії та працював у різних галузях промислового виробництва, вихователі дитячих будинків.

Важливим завданням медучилища була підготовка середніх медичних працівників для самостійної роботи на селі. У зв’язку з цим у Чернівецькому медичному училищі ряд практичних занять (з терапії, організації охорони здоров’я, акушерства) проводився на базах фельдшерсько-акушерських пунктів і колгоспних пологових будинків. Такі заняття не тільки збагачували знання студентів, але й наближали  їх до реальних умов, готуючи до самостійної роботи у сільській місцевості.

На той час в училищі діяли три предметні (циклові) комісії із загальноосвітніх, загальномедичних та клінічних дисциплін. Робота циклових комісій планувалася на півроку, засідання проводилися двічі на місяць. На них обговорювалися питання методичного та організаційного характеру.

   Традиційно чільне місце в навчальному процесі відводилося практичному навчанню. Навчальна практика студентів тривала протягом навчального року на базах лікувально-профілактичних закладів міста. Практичні заняття із загальномедичних дисциплін проводилися у медпунктах промислових підприємств, санепідемстанції (гігієна, епідеміологія, організація охорони здоров’я), у кабінетах і лабораторіях училища (анатомія, фізіологія і мікробіологія), з клінічних дисциплін – у лікарнях міста, пологових будинках, госпіталі інвалідів Великої Вітчизняної війни, дитячих лікарнях, психоневрологічній клініці, залізничній лікарні, шкірно–венерологічному диспансері, фельдшерсько-акушерських пунктах, з фармакології – у фармакологічних кабінетах і аптеках міста. Серед викладачів-фармацевтів училища у 60–ті роки варто назвати завідувачів аптек  М.С. Рябова, Т.І. Єрмакову, В.І. Чайку.

Практичні заняття з майбутніми зубними лікарями проводились у трьох кабінетах медучилища, оснащених зуболікувальними кріслами, бормашинами, необхідним інструментарієм, муляжами, таблицями та іншим наочним обладнанням. Частина занять проводилась на базі стоматологічних поліклінік міста. Під контролем викладачів студенти самостійно проводили прийом хворих, надавали допомогу населенню.

У цьому відділенні працювали такі відомі викладачі, як: Н.Д. Кордащук, Г.В. Волкова, Г.А. Антоненко, Д.М. Замковий та ін.

Незважаючи на те, що виробнича практика проводилась наприкінці другого півріччя, підготовка до її проведення починалася заздалегідь. За місяць до виробничої практики завідувач практики і викладачі виїжджали в райони області для перевірки баз, проводили відповідний інструктаж зі студентами.

Після закінчення училища студенти складали державні іспити й отримували дипломи. У 1959 р.  19 випускників із 150 отримали диплом з відзнакою49.

Понад тринадцять років медичне училище очолювала І.А. Садікова (1960 – 1973 рр.). Довірений їй навчальний заклад вважався одним з найкращих у Чернівецькій області, щорічно поповнював медичні заклади молодими спеціалістами і здобув серед населення повагу та популярність.

У 60–х роках в училищі функціонувало п’ять відділень – акушерське, фельдшерське, фармацевтичне, зуботехнічне і медсестринське. Враховуючи зростаючу потребу лікувальних закладів області у кадрах середнього медичного персоналу, в училищі було збільшено набір на медсестринське відділення за рахунок скорочення «фармацевтів» (у 1966 р.) і «зубних лікарів» (у 1975 р. – останній випуск)50. Медсестри навчалися за двома напрямками: «медсестри дитячих лікувально-профілактичних закладів» і «медсестри загального профілю». Училище отримало від місцевої влади новий гуртожиток на 250 місць. Значно збільшився бібліотечний фонд, який налічував 40 тис. примірників науково-медичної та навчальної літератури. Покращилося кадрове забезпечення викладацького складу. Середньомісячна заробітна плата викладача становила 200–300 крб. Серед  кращих  викладачів  та  кураторів груп училища  були:

Н.А.Доготарь, Ю.А. Чікова,

Н.Є. Горбатова,       

Г.М.           Созонюк – викладачі фармакології;

І.В. Янголь, Н.М. Беседіна, О.М. Сідор – викладачі акушерства та гінекології;

Л.М. Зербіна, О.Л. Кащієнко, В.М. Якушева – викладачі хірургії;

А.Я. Вербова, С.С. Когановський – викладачі терапії;

З.К. Кравченко, Н.М. Абрамова,
І.І. Тарасов – викладачі анатомії;

Г.Л. Кравець – викладач патанатомії;

Н.Т. Червяк, В.В. Корольов – викладачі очних хвороб;

Г.О.  Акініна – викладач інфекційних хвороб;

І.С. Праведникова – викладач фізіотерапії;

М.Л. Авербух – викладач мікробіології та інфекційних хвороб;

Є.М. Зелькіна – викладач біології;

Л.І. Сінченко – викладач хімії;

В.Б.  Желтоногов – керівник військової підготовки;

С.М. Повалюк, Г.М. Закутайло – викладачі математики та фізики;

В.П. Іщенко, Н.Г. Меленівська – викладачі української мови;

В.І. Завялець, І.О. Попов, М.Д. Моспанок – викладачі історії;

А.Є. Булаєнко – викладач латинської мови;

Н.А. Клімов – викладач фізичного виховання.

З теплом і вдячністю згадуємо викладача фізики Г.М. Закутайла. Григорій Миколайович – ветерана Великої Вітчизняної війни, учасник бойових дій, за заслуги перед Батьківщиною нагороджений багатьма орденами та медалями.

Впродовж тридцяти років посаду заступника директора з навчальної роботи  Чернівецького медичного училища обіймала Т.П. Лавриненко (1962 – 1992 рр.) – викладач філософії, людина з великим педагогічним досвідом (працювала зав. навчальної частини Сторожинецького медучилища, асистентом кафедри історії Чернівецького держуніверситету). За час її роботи в училищі проводилася значна робота зі створення навчально-методичних комплексів, втілювалася кабінетна система навчання, більша увага приділялась питанню внутрішньоучилищного контролю.

Щорічно в училищі формувалися сільські загони в кількості 60–90 старшокурсників, очолювані  завідувачем практики  Г.М. Созонюк. Протягом двох літніх місяців наші юнаки та дівчата працювали в Ніжинському районі Кримської обл., збираючи овочі та фрукти. За зразкову працю кожного року отримували грамоти, подяки, цінні подарунки від керівників кримського краю.

Авторитет Чернівецького медичного училища неухильно зростав і з кожним роком утверджувався на шляху свого повноцінного розвитку.

 

Для цього немало праці та енергії доклав директор навчального закладу, наш випускник – С.Н. Мазуряк. Він впродовж дев’ятнадцяти років незмінно керував училищем  (з жовтня 1973 р. по липень 1992 р.). Професійну освіту здобув у Чернівецькому медичному училищі, навчаючись на фельдшерському відділенні з 1947 по 1950 р. У 1956 р. закінчив медінститут за спеціальністю «лікар-лікувальник».

 Повернувся в училище Степан Никифорович вже як директор,  займаючи перед цим (з вересня 1959 р.) посаду заступника головного лікаря Кіцманської районної лікарні. Будучи керівником рідного навчального закладу, він багато уваги приділяв зміцненню та розширенню навчально-матеріальної бази училища і покращенню житлово-побутових умов студентів. За час його діяльності було розширено навчальну базу закладу: приєднано корпус № 2 та перший поверх корпусу № 1, організовано роботу 11 навчальних кімнат на лікувальних базах міста, створено методичний кабінет, придбано нові технічні засоби навчання й обладнання для кабінетів доклінічної підготовки та ін. Керуючи училищем,  Степан Никифорович постійно дбав про створення і підтримання в педагогічному колективі доброго морально-психологічного клімату, творчого духу,  його стабільного розвитку,  розкриття особистості викладачів. Саме в цей час проявляється педагогічна майстерність таких викладачів: З.К. Кравченко – викладач анатомії; С.Г. Гижка – викладач фізики, математики, Є.Є. Цуркан, П.І. Піддубна, М.Л. Ойстачер, О.Я. Фесенко, В.П. Сливка, І.Ю. Полянський – викладачі хірургії; М.К. Ясінська, Т.С. Меншикова, М.М. Патаковська – викладачі акушерства та гінекології; С.Г. Михайлова, В.С. Комаровський, О.М. Маковійчук, Н.І. Прунчак, О.С. Полянська – викладачі терапії; Д.М. Бешега, Б.М. Буділовська, Ю.К. Чікова – викладачі педіатрії, Н.П. Кузіна – викладач психології, В.В. Никитюк – викладач шкірних хвороб, В.Д. Трубачова – викладач неврології, Г.Л. Кравець – викладач мікробіології та  патанатомії.

З часу створення методичного кабінету його завідувачем була В.Д. Трубачова. Методичний кабінет став місцем педагогічного вдосконалення викладачів. Тут можна було отримати поради та рекомендації з підготовки і проведення занять, конкурсів, написання методичних розробок, доповідей тощо.

У порівнянні з сьогоднішнім методкабінетом це була маленька кімната. Всі методичні матеріали викладачі писали власноруч або друкували на друкарських машинках. У колективі панувала атмосфера творчості, ентузіазму. Роздатковий матеріал: малюнки, кодопозитиви виготовлялись  викладачами. Щорічно проводилися виставки методичних матеріалів, підготовлених викладачами училища.

Штатні викладачі-лікарі повинні були обов’язково мати сумісництво в лікувально-профілактичних закладах міста. Кількість викладачів-сумісників щорічно зменшувалась. Практичні заняття з 2-годинних (клінічні дисципліни) були переведені на 4-годинні. В цей час у навчальному процесі активно використовувалися технічні засоби навчання (апарати «Летті», кодоскопи, епідеоскопи, кіноапарати).

90-ті роки ХХ ст. започаткували новий етап в історії розвитку Чернівецького медичного училища, яке успішно подолало всі труднощі перехідного періоду.

Збільшення контингенту студентів дозволило у 1990 році ввести посаду заступника директора з виховної роботи. Це було особливо важливим у зв’язку зі становленням України як молодої незалежної держави. Виховний процес у Чернівецькому медичному училищі спрямовували В.Д. Шинкарук (1990–1992), М.М. Телеки (1992–1999), з 1999 р. –  О.С. Стрижаковська (кандидат філологічних наук, викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист, Відмінник освіти України).

У 1992 р. училище очолив новий директор І.В. Лукащук, який обіймав посаду асистента кафедри факультетської терапії Чернівецького медінституту. Як керівник медучилища, він значну увагу приділяв удосконаленню навчально-виховної роботи, покращенню матеріально-технічної бази училища, розвитку кабінетної системи навчання. Саме за час  його діяльності у 1993 р.  медучилище розпочало підготовку молодших медичних спеціалістів за спеціальністю «Лабораторна діагностика»,  у 1994 р. відкрито спеціальність «Медико–профілактична справа».

Методичну роботу в училищі,  спрямовану на вдосконалення методики занять та підвищення педагогічної і фахової майстерності викладачів, очолювала В.В. Никитюк протягом 1995–2013 рр.

З 2013 року методичну роботу в коледжі очолює Авдіковська Людмила Маноліївна – викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист, Відмінник освіти України.

Значну роль в історії медучилища відіграв заступник директора з навчальної роботи В.Д. Шинкарук, який обіймав цю посаду протягом 1992–1999 рр. Енергійний, цілеспрямований, він доклав чимало зусиль для зміцнення авторитету навчального закладу на теренах України. Опікувався якісним кадровим складом педагогічного колективу, стимулював молодих викладачів до активізації наукової діяльності, виконання кандидатських дисертацій.

На той час у колективі сформувалася творча група викладачів, яка успішно розвивала нові технології навчання, впроваджувала нові педагогічні та методичні підходи в навчально-виховний процес. Це  заступник директора з виховної роботи М.М. Телеки, завідувач практичного навчання Г.М. Созонюк , завідувачі відділень – Н.П. Кузіна, Т.П. Груба, Н.І. Прунчак, О.В. Денисенко, зав. методичного кабінету  В.Д. Трубачова, викладачі – В.І. Строкань, П.І. Піддубна, Д.М. Бешега, Н.Г. Меленівська, С.Г. Гижка, Л.О. Піц, М.М. Потаковська, В.В. Никитюк,  В.М. Богатко, О.М. Маковійчук.

З 1997 року Чернівецьке медичне училище стає базовим для медичних училищ Чернівецької області й тісно співпрацює з медичними навчальними закладами України.

Друга половина 90–х рр. ХХ ст. стала переломною віхою в історії училища. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України за № 526 від 29.05.1997 р. та Розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації за № 407–р від 11.07.1997 р. на базі Чернівецького медичного училища утворено Училище Буковинської державної медичної академії. Увійшовши разом з іншими медучилищами Буковини до складу Буковинської державної медичної академії, завдяки активній взаємодії із нею, училище широко залучається до вивчення актуальних проблем навчально-виховного.

З грудня 1997 року до жовтня 2017 року медичне училище (з 1993 р. Чернівецький медичний коледж) очолював Олександр Федорович Кулик – кандидат медичних наук, доцент, відмінник освіти України, людина, за плечима якої великий досвід педагогічної і керівної роботи (начальник Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи, доцент кафедри патологічної анатомії та судової медицини Буковинського державного медичного університету, заступник декана першого медичного факультету).

У 1999 році відкрито новий корпус № 3. У 2003 році проведена реорганізація: Чернівецьке медичне училище Буковинської державної медичної академії рішенням ХІ сесії Чернівецької обласної ради ХХІV скликання від 23.10.2003 р. набуло статусу Чернівецького медичного коледжу Буковинської державної медичної академії, який є вищим навчальним закладом першого рівня акредитації і здійснює підготовку фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

З 2004 року, відповідно до програми розвитку медсестринства в Україні, розпочато ступеневу підготовку медичних сестер–бакалаврів, що наближує медичну освіту на Буковині до міжнародних стандартів підвищення якості підготовки медичних працівників.

З метою соціальної підтримки інвалідів з вадами зору у 2006 р. проведений перший набір студентів І–ІІ груп інвалідності за кваліфікацією «Медична сестра з масажу».

2 березня 2005 р. за розпорядженням Кабінету Міністрів України Буковинську державну медичну академію реорганізовано в Буковинський державний медичний університет. У зв’язку з цим Чернівецький медичний коледж Буковинської державної медичної академії перейменовується в Чернівецький медичний коледж Буковинського державного медичного університету.

Освітній процес ніколи не дасть очікуваного результату без проходження курсу виробничої і переддипломної практики. З 2000 р. цю роботу організовував завідувач відділення виробничої і переддипломної практики О.М. Маковійчук.  Нині Олесь Миколайович – заступник директора з навчально-виробничої роботи,  викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист.

З 2006 р. до 2017 р. посаду заступника директора з навчальної роботи обіймала Ф.В. Кузик кандидат медичних наук, відмінник освіти України,  викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист. З квітня 2018 р. посаду заступника директора з навчальної роботи обіймає Т.І.  Бойчук кандидат медичних наук, викладач вищої кваліфікаційної роботи, викладач-методист.

Про визнання коледжу як високопрофесійного закладу середньої медичної освіти свідчить проведення на його базі Всеукраїнської конференції для заступників директорів з навчальної роботи медичних училищ і коледжів України (1998 р.), І Всеукраїнського з’їзду молодших медичних і фармацевтичних спеціалістів України (1999 р.), обласного семінару заступників директорів з навчальної роботи вищих навчальних закладів освіти І-ІІ рівнів акредитації (2001 р.), І Всеукраїнського конгресу з питань реформування медсестринської освіти (2007 р.), Всеукраїнський  конкурс професійної майстерності медичних сестер “Ескулап – професіонал” (2019 р.).

Чернівецький медичний коледж БДМУ підтримує дружні, ділові стосунки з медичними коледжами Німеччини, США, Канади, Молдови, Швейцарії.

Кожний навчальний заклад, як і людина, має свою біографію. З невеликої акушерської школи до сучасного закладу вищої освіти з розвинутою навчально-матеріальною базою, висококваліфікованим викладацьким складом виріс коледж за 210 років.

 

 

 

Нині коледж – осучаснений заклад освіти – очолює Фрозіна Василівна Кузик – кандидат медичних наук, відмінник освіти України,  викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист, автор 26 наукових праць, співавтор навчального посібника, лауреат премії ім. Б.Л. Радзіховського, член вченої ради Буковинського державного медичного університету. Це великий колектив орієнтованих на постійний прогрес однодумців із власною організаційною культурою і етикою взаємовідносин, ключовим принципом якої є студентоцентризм. Усі людські і матеріальні ресурси коледжу, його конкурентні переваги, міжнародно визначений імідж будуть працювати на здобувачів вищої освіти. Одночасно від них ми чекаємо академічної активності і доброчесності, ініціативи і креативності у всіх сферах життєдіяльності закладу.

У коледжі функціонує 2 медичні відділення, які здійснюють підготовку фахівців зі спеціальності 223 Медсестринство освітньо-професійних програм «Акушерська справа», «Лікувальна справа», «Сестринська справа»  освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст/фаховий молодший бакалавр» та здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти. Перше медичне відділення очолює Г.Б. Попович – кандидат медичних наук, викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист, друге медичне відділення – Г.П. Савчук, викладач вищої кваліфікаційної категорії.

З січня 2015 року на базі закладу вищої освіти створено відділення післядипломної освіти молодших спеціалістів з медичною освітою, яке очолює І.О. Вишньовський – викладач вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист.

Коледж має чотири навчальні корпуси з відповідними доклінічними кабінетами, лабораторіями, що облаштовані необхідним обладнанням для забезпечення наочності викладання дисциплін. На базі закладу освіти функціонує 2 навчально-тренувальні кабінети, осучаснені доклінічні кабінети з хірургії, педіатрії, внутрішньої медицини для формування професійної компетентності майбутнього фахівця та впровадження симуляційного навчання. Особливо плідною є співпраця коледжу з кращими лікувальними установами області, на базі яких здійснюється практична підготовка студентів шляхом проходження навчальної, виробничої та переддипломної практик.

В освітньому процесі використовується 130 комп’ютерів, які об’єднані в локальну мережу з правом доступу в світову систему Internet. На сайті коледжу організовано дистанційне навчання в програмі Moodle. Це дає можливість проводити комп’ютерне тестування з дисциплін та підготовку до ліцензійного іспиту «КРОК Б» «КРОК М» та ЗНО.

Гордістю коледжу є творчо обдарована студентська молодь, яка бере участь у науково-практичних конференціях студентів і молодих вчених, є переможцями професійного конкурсу «Краща медична сестра регіону», загальноміського конкурсу «Студент року», обласного та національного етапів конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика, мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка, лауреатами обласного конкурсу «Рідна пісня» та обласного фестивалю «Чисті роси», володарями Гран-прі Всеукраїнського фестивалю-конкурсу мистецтв студентів-медиків «Ліра Гіппократа».

У коледжі діє система органів студентського самоврядування, які беруть активну участь у навчально-виховному процесі, науковому і громадському житті коледжу, міста, області та діють два волонтерські загони, створені з метою об’єднання та мобілізації добровільних зусиль студентів, для допомоги соціальній верстві населення: дітям-інвалідам, дітям-сиротам та дітям, позбавлених батьківського спілкування, одиноким людям, які потребують допомоги; бажання у студентів добровільно служити людям та суспільству.

На сучасному етапі в Чернівецькому медичному коледжі Буковинського державного медичного університету створені всі умови для подальшої модернізації освітнього процесу відповідно до стандартів вищої та фахової передвищої освіти XXI століття.

Примітки

1Р.Ф.Кайндль. Історія міста Чернівців від найдавніших часів до сьогодення, присвячена 60–літньому ювілею правління Його Величності Цісаря Франца Йосифа І, в пам’ять про першу документальну згадку про місто Чернівці 500 років тому. – Чернівці: КП видавництво «Золоті литаври», 2005. – С. 185.

2Там само. – С. 188.

3Державний архів Чернівецької області (далі – ДАЧО). – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 1897. – Арк. 53.

4 ДАЧО. – Ф, 1. – Оп. 1. – Спр. 4100. – Арк. 5–15.

5 ДАЧО. – Ф, 1. – Оп. 5. – Спр. 166. – Арк. 1–5.

6 ДАЧО. – Ф, 1. – Оп. 2. – Спр. 560. – Арк. 1.

7 ДАЧО. – Ф, 1. – Оп. 2. – Спр. 560. – Арк. 2.

8 ДАЧО. – Ф, 1. – Оп. 2. – Спр. 676. – Арк. 1.

9Шегедин М.Б., Рузанов О.М. Львівський державний медичний коледж. – Львів, 1998. – С.14

10 ДАЧО. – Ф, 1. – Оп. 2. – Спр. 3392. – Арк. 169.

11 ДАЧО. – Ф, 1. – Оп. 2. – Спр. 560. – Арк. 24–38

12 ДАЧО. – Ф, 1. – Оп. 2. – Спр. 560. – Арк. 26.

13Безаров О.Т. До історії Чернівецької акушерської школи // Питання історії, історіографії, джерелознавства та архівознавства Центральної та Східної Європи: Зб. Наук.праць. – Київ–Чернівці, 1997. – Вип. І. – С. 38.

14 Там само. – С. 38.

15 ДАЧО. – Ф, 1. – Оп. 2. – Спр. 560. – Арк. 43а.

16 ДАЧО. – Ф, 1. – Оп. 2. – Спр. 953. – Арк. 1

17 ДАЧО. – Ф, 3. – Оп. 2. – Спр. 10915. – Арк. 70

18 ДАЧО. – Ф, 1. – Оп. 2. – Спр. 1179. – Арк. 2–6.

19 ДАЧО. – Ф. 1. – Оп. 1. – Спр. 10175. – Арк. 24–24 зв.

20 Чернівці: Історія і сучасність (Ювілейне видання до 600–річчя першої писемної згадки про місто). [Кол. монографія] В.М. Ботушанський, С.В.Біленкова, О.В.Добржанський та ін.. Заг.ред.В.М.Ботушанського. – Чернівці: Зелена Буковина, 2009.  – С. 146.

21ДАЧО. – Ф. 3. – Оп. 2. – Спр. 9426. – Арк. 45/2.

22 ДАЧО. – Ф. 3. – Оп. 2. – Спр. 9426. – Арк. 45/3.

23 ДАЧО. – Ф. 3. – Оп. 2. – Спр. 9426. – Арк. 45/4.

24 ДАЧО. – Ф. 3. – Оп. 2. – Спр. 9426. – Арк. 46/6, 45/8.

25 ДАЧО. – Ф. 3. – Оп. 2. – Спр. 15814. – Арк. 102.

26 ДАЧО. – Ф. 3. – Оп. 1. – Спр. 18391. – Арк. 29.

27 ДАЧО. – Ф. 3. – Оп. 2. – Спр. 9219. – Арк. 1.

28 ДАЧО. – Ф. 3. – Оп. 2. – Спр. 9426. – Арк. 37

29 ДАЧО. – Ф. 3. – Оп. 2. – Спр. 9426. – Арк. 28

30 Чернівці: Історія і сучасність (Ювілейне видання до 600–річчя першої писемної згадки про місто). [Кол. монографія] В.М. Ботушанський, С.В.Біленкова, В.Добржанський та ін.. Заг.ред.В.М.Ботушанського. – Чернівці: Зелена Буковина, 2009. – С. 146.

31 ДАЧО. – Ф. 3. – Оп. 2. – Спр. 15814. – Арк. 1–2.

32 ДАЧО. – Ф. 15. – Оп. 1. – Спр. 100. – Арк. 1–2.

33 ДАЧО. – Ф. 286. – Оп. 2. – Спр. 19. – Арк. 3.

34 ДАЧО. – Ф. 290. – Оп. 1. – Спр. 106. – Арк. 2–3.

35 ДАЧО. – Ф. 286. – Оп. 2. – Спр. 19. – Арк. 4.

36 ДАЧО. – Ф. 240. – Оп. 1. – Спр. 179.  – Арк. 1.

37 ДАЧО. – Ф. Р–1191. – Оп. 3. – Спр. 5. – Арк. 2.

38 ДАЧО. – Ф. Р–1191. – Оп. 3. – Спр. 5. – Арк. 3.

39Медицина Буковини – шлях милосердя. Книга про розвиток і становлення охорони здоров’я на Буковині. / Шкробанець І.Д., Задорожний В.Д., Кобилянський С.Д., Леонець С.І., Пішак В.П., Білоус В.І., Таралло В.Л., Китайгородська В.М. – Чернівці, «ДрукАрт», 2010. – С.

40 ДАЧО. – Ф. Р–3. – Оп. 1. – Спр. 18. – Арк. 34.

41 ДАЧО. – Ф. Р–3. – Оп. 2. – Спр. 9. – Арк. 82.

42 ДАЧО. – Ф. Р–1191. – Оп. 2. –  Спр. 1. – Арк. 18.

43 ДАЧО. – Ф. Р–1191. – Оп. 3. –  Спр. 5. – Арк. 2.

44ДАЧО. – Ф. Р–1191. – Оп. 3. –  Спр. 5. – Арк. 1.

45ДАЧО. – Ф. Р–6. – Оп. 3. –  Спр. 627. – Арк. 3.

46ДАЧО. – Ф. Р–6. – Оп. 3. –  Спр. 944. – Арк. 77.

47ДАЧО. – Ф. Р–6. – Оп. 3. –  Спр. 2195. – Арк. 5.

48ДАЧО. – Ф. Р–1191. – Оп. 3. –  Спр. 3063. – Арк. 2.

49ДАЧО. – Ф. Р–1191. – Оп. 3. –  Спр. 3063. – Арк. 4.

50ДАЧО. – Ф. Р–1191. – Оп. 3. –  Спр. 3063. – Арк. 13.